Отже, в кожному інституті передбачений механізм социализації до його цінностей, норм, ролей. Однією з явних ознак дисфункції соціального інституту є персона- лізація його діяльності. Соціальний інститут, як відомо, функціонує за своїм об’ єктивно діючим механізмом, де кожна людина на підставі норм та зразків поведінки, згідно зі своїм статусом, має певні ролі. Персоналізація соціального інституту означає, що він перестає діяти відповідно до об’єктивних потреб та об’єктивно встановлених цілей, змінюючи свої функції залежно від інтересів окремих осіб, їх персональних якостей та властивостей. Регулятивна функція полягає в тому, що функціонування соціальних інститутів забезпечує регулювання взаємовідносин між членами суспільства шляхом вироблення шаблонів поведінки. Яким би видом діяльності не займався індивід, він завжди стикається з інститутом, який регламентує його поведінку в цій галузі.
Комунікативна функція або включення людей у діяльність – націлена на забезпечення зв’язків, спілкування, взаємодії людей на основі певної організації їхньої спільної життєдіяльності. Неформальні (наприклад, дружба) – формальна регламентація соціальних ролей, функцій, способів і методів діяльності й санкцій за ненормативне поведінку відсутня. За критерієм влади розрізняють патріархальні сім’ї, де батько є главою сімейної «держави», і матріархальні сім’ї, де найвищим авторитетом вважається мати. Якщо ні батько, ні мати не виконують чітко визначених функцій глави сім’ї, а переважає ситуаційний розподіл влади між ними, слід говорити про егалітарні сім’ї (егалітарність розуміється як рівний вплив подружжя, із взаємозамінними ролями).
Holiday Island Resort 4* (Мальдіви/Маамигили): фото та опис номерів, інфраструктура готелю, сервіс і розваги, відгуки туристів
Вивчалися мораль, право, історія, риторика, література, мистецтво, медицина. Об’єктивність, незалежність від свідомості, бажань й переваг окремих людей. Чим більше й частіше сім’я допомагає іншим людям – тим вона міцніша. Члени сім’ї щедрі на взаємні компліменти, biosport.ck.ua а зауваження роблять у м’якій формі. Якубова зробили значний внесок в дослідженні питань сім’ї. Інша її основна функція полягає в передачі культурної спадщини суспільства. Центральною рядоутворюючою категорією цієї галузі соціологічного знання є поняття сім’ї.
СОЦІАЛЬНІ ОРГАНІЗАЦІЇ І ІНСТИТУЦІЙ ТА ПРОЦЕС ЇХ БЮРОКРАТИЗАЦІЇ
За критерієм соціального стану подружжя (або батьків подружжя) сім’ї можуть бути гомогенними, якщо подружжя приблизно з однієї соціальної страти, і гетерогенними, якщо вони походять з різних соціальних груп, каст, класів. Патріархальний тип сім’ї найбільш архаїчний, який характеризується залежністю дружини від чоловіка і дітей від батьків. Панування чоловіка виявляється в тому, що в його руках зосереджені економічні ресурси, він приймає основні рішення, відповідно до чого сімейні ролі жорстко закріплено. Як малу соціальну групу сім’ю розглядають у тих випадках, коли дослідженню підлягають відносини між індивідами, з яких складається сім’я. Як соціальний інститут державна служба являє собою історично стійку форму організації спільної діяльності осіб, що перебувають на службі держави. Формування системи санкцій є основною умовою інституціалізації. Санкції передбачають покарання за неточне, недбале і неправильне виконання посадових обов’язків.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави». Із змісту цієї статті випливає, що державна служба в Україні повинна бути зосереджена на втіленні і захисті інтересів особи. Це конституційне положення є визначальним стрижнем у діяльності державних службовців, незалежно від службового статусу. У своїх крайніх формах активність такого роду може виявлятися у протиправній діяльності.
Формування різних типів соціальної практики як соціальних інститутів називається інституціалізацією. Завершенням процесу інституціалізації є інтеграція нового виду суспільної практики в існуючу структуру соціальних відносин. Як свідчить дослідження сучасного вітчизняного соціолога С.Войтовича, у свій час у радянській соціології не виробився конкретний підхід до визначення соціальних інститутів. Вони розглядалися як сукупності елементів різного рівня і порядку, як суб’єкти діяльності, як предмет діяльності чи функції тощо. Унаслідок такого тлумачення соціальних інститутів до їх складу потрапляє наука, матеріальне виробництво, мистецтво тощо. З іншого боку, соціальним інститутом уважаються тільки якісь компоненти або суттєві властивості, що трансформують певне соціальне явище в соціальний інститут.
По-друге, із змістовної точки зору “інститут” — це певний набір стандартів, норм поведінки осіб і груп в конкретних ситуаціях. Факт, що конфлікти є невід’ємною частиною соціального життя, довів … Дії моряків броненосця «Потьомкін» влітку 1905 року, що виразилося в непокорі офіцерам і вбивстві одного з них, були прикладом … Елементи, які включає в себе соціальний контроль – це … Продуктивна мета освіти передбачає підготовку учнів до тих видів діяльності, якими він буде займатися в тій структурі зайнятості, що склалася. Екстенсивна мета освіти передбачає передачу накопичених знань, досягнень культури, допомога учнем у самовизначенні на цьому культурному базисі, залученні наявного потенціалу.
Однією з функцій соціальних інститутів є упорядкування діяльності різних людей шляхом зведення їх до завбачуваних зразків соціальних ролей. Засновують свою діяльність на чітких принципах (правових актах, законах, указах, регламентах, інструкціях), здійснюють управлінські й контрольні функції на підставі санкцій, пов’язаних із заохоченням і покаранням (адміністративним і кримінальним). Персоналізація діяльності соціального інституту – зміна функцій залежно від інтересів окремих людей, а не залежно від соціальних потреб. Соціальні інститути мають систему норм, правил поведінки, які закріплюють, стандартизують поведінку, роблять її передбачуваною.
Політичні соціальні інститути пов’язані із встановленням, виконанням, підтриманням влади. Політичними інститутами є, наприклад, уряд, парламент, поліція. Таке тлумачення соціального інституту властиве працям із структурно-функціонального аналізу.