Електронні видання у системі розповсюдження науково-технічної інформації та навчальних програм / А. Крючин, Л. Крючина, Л. Бутенко // Наукові праці НБУВ. – 2002.
- Перелічені нижче статті об’єднано в Академії.
- 27–37.
- Визначення чітких відмінностей між цими термінами та розмежування предметів дослідження – одне із найактуальніших завдань для вітчизняної соціальнокомунікаційної науки.
- Основні канали професійної комунікації в документно-інформаційній сфері / Вікторія Сошинська // Вісник Книжкової палати.
- Електронні видання у системі розповсюдження науково-технічної інформації та навчальних програм / А.
Сама по собі структура побудови тексту чи його ідеологічний сенс не можуть бути предметом дослідження в рамках наукової галузі соціальних комунікацій, проте можуть вивчатися на певних етапах дослідження, якщо це є необхідним для з’ясування ролі цього тексту в рамках певної соціальнокомунікаційної технології. Об’єкт дослідження в рамках наукової галузі соціальнокомунікаційні технології як об’єктивна реальність цілком може співпадати із об’єктами дослідження інших суміжних наук – соціології, психології, політології, філософії, філології, історії та ін. Важливо відзначити, що у трактуванні соціальнокомунікаційних технологій В.Різуном відсутні вказівки на позитивні чи негативні контексти оцінки результатів впливу таких технологій, попри те, що у вітчизняній науковій та суспільній думці цілеспрямований вплив переважно трактується в контексті примусу, фізичного чи духовного насильства. У своєму підручнику «Теорія масової комунікації» В.Різун справедливо наголошує, що після розпаду СРСР поняття «вплив» отримало негативну конотацію як «позначене маніпулятивністю та комуністичним змістом», внаслідок чого «у нашій країні серед багатьох вчених та фахівців із масової комунікації розвилася хвороба маніпулофобія» [12, с.143]. Науковець зауважує, що насправді первинне значення слова «вплив» не містить в собі того одіозного змісту, який в нього прийнято вкладати останнім часом, тож «слід боятися не впливу і не його технологій здійснення, а цілей та змісту впливу» [12, с.144]. Визначення чітких відмінностей між цими термінами та розмежування предметів дослідження – одне із найактуальніших завдань для вітчизняної соціальнокомунікаційної науки.
ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ ДО ЗДІЙСНЕННЯ СОЦІАЛЬНИХ КОМУНІКАЦІЙ
І лише останніми роками вітчизняні вчені почали активніше залучати до відповідних досліджень інструментарій та методологію соціології, менше – психології. При цьому, внаслідок журналістської спадщини, все ще домінує дослідження впливу масовокомунікаційних (переважно через ЗМІ), а не соціальнокомунікаційних технологій. Відповідним чином через ланцюжок «філологія – журналістика – масові комунікації – соціальні комунікації» проходить і трансформація методологічних підходів до визначення та вивчення об’єктів та предметів досліджень.
Своє бачення розмежування деяких із цих термінів виклали у своїх працях В.Різун та О.Холод [1; 9] Втім, ця проблематика ще далека від остаточного розв’язання існуючих протиріч та неузгодженостей і потребує глибокого комплексного опрацювання. Неоднозначність із розподілом соціальнокомунікаційних технологій за оцінкою їх позитивного чи негативного впливу підштовхує до думки про дискусійність зведення всіх таких технологій до маніпуляційних дій, спрямованих на зміну поведінки соціуму. Тим більше, що оцінка позитиву чи негативу змін завжди є суб’єктивною і залежить від світоглядних позицій, менталітету, політичної культури, цілей різних соціальних суб’єктів. Крім того, далеко не всі технології мають на меті змінювати поведінку соціуму, адже є й технології підтримування існуючого стану. Також спірним є віднесення всіх соціальнокомунікаційних технологій до маніпуляційних дій, оскільки не завжди такі технології мають приховані цілі та механізми.
Отже, до соціальнокомунікаційних технологій, згідно бачення В.Різуна, слід відносити штучно витворені, науково визначені шляхи, способи, принципи, засоби, техніки професійного впливу на систему суспільної взаємодії через комунікаційні мережі, призначені для забезпечення зв’язків у суспільстві. Відповідно, об’єкт та предмет дослідження мають знаходитися в площині технологій впливу в суспільній комунікаційній системі. При обранні методів дослідження соціальнокомунікаційних технологій доцільно керуватися соціальнокомунікаційним підходом, який В.Різун визначає як фіксацію, моніторинг, опис, аналіз та інтерпретацію даних з точки зору того, чи здійснює об’єкт дослідження на соціум той вплив, який технологічно закладався, і як соціум відреагував на об’єкт впливу. Вітчизняним вченим необхідно також приділяти більше уваги ознайомленню із предметами та методами соціальнокомунікаційних досліджень колег із країн Західної Європи та США, де відповідні дослідження проводяться вже багато десятиліть, і накопичено багатий теоретичний та практичний досвід. Зокрема, у цьому контексті заслуговують на увагу праці Раша Камхаві, Девіда Вівера , Лінди Лі Кейд та ін.
Громадянське суспільство і ЗМК у системі соціального інжинірингу. Вісник Львівського університету. Журналістика, 2013. 228–234. Періоду відповідно до теми та об’єкта дослідження. Знань (педагогіка, філософія, політологія, психологія). При копіюванні інформації ви маєте розмістити посилання на сторінку з якої скопійовано інформацію.
ДЕЯКІ МЕТОДОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ДОСЛІДЖЕННЯ СОЦІАЛЬНОКОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В УКРАЇНСЬКІЙ НАУКОВІЙ ДУМЦІ
Метою дослідження є виявлення методологічних проблем у дослідженні соціальнокомунікаційних технологій в українській науковій думці, а також пошук шляхів розв’язання цих проблем. Висновки. Суттєві відмінності у трактуванні одних і тих самих наукових категорій, у баченні методології, http://kachkov.net/incl/libs/gigant-igornogo-biznesa-sands-hochet-uyti-iz-las-vegasa.html предмету та об’єкту дослідження, за умов, коли лише відбувається становлення вітчизняного соціальнокомунікаційного знання, можуть дезорієнтувати молодих дослідників та створити перешкоди для формування потужної вітчизняної наукової соціальнокомунікаційної школи.
Різун В. Соціальні комунікації як інженерне вчення, або соціальні комунікації в системі соціального інжинірингу (соціальної інженерії). Комунікація, 2012.
СОЦІАЛЬНО-КОМУНІКАЦІЙНІ СКЛАДОВІ КОМУНІКАТИВНОЇ МОДЕЛІ
Соціальні комунікації і нові комунікативні технології [Текст] / Г. Почепцов // Комунікація. – 2010. – № 1. 19– 26. Крючин А.
Досліджено властивість полісемічності поняття «соціальна комунікація». Особливу увагу приділено питанню еволюції уявлень про комунікацію на сучасному етапі розвитку інформаційного суспільства. Окреслено актуальні проблеми комунікаційного середовища. Зроблено спробу проаналізувати шляхи еволюції комунікації (усна-документна-електронна). Проведено аналіз вітчизняного досвіду у вивченні компонентів комунікаційної моделі. Дисципліна “Вступ до фаху та соціальні комунікації” є обов’язковою і розроблена для забезпечення підготовки фахівців ОС “Бакалавр” зі спеціальності 076 “Підприємництво, торгівля та біржова діяльність” ОПП “Підприємництво, торгівля та біржова діяльність”.
3, 2020. 46‒51. Словом, засобами масової комунікації, досліджені лише фрагментарно. Сошинська В. Основні канали професійної комунікації в документно-інформаційній сфері / Вікторія Сошинська // Вісник Книжкової палати. – 2006.